26 квітня 1986 року, 1:23 ранку. Україна мирно спить, не підозрюючи, що саме в цей момент сталася вибух на Чорнобильській атомній електростанції.
Вона матиме не лише техногенні наслідки в масштабах, яких людство раніше не знало. Це підірве непохитні основи «Злого імперії» і стане одним із каталізаторів розпаду СРСР. Незважаючи на політику перебудови та гласності, оголошену рік тому, державна система продовжувала діяти за старими правилами.
Першою реакцією Москви було приховування правди про аварію та її наслідки. Вони вміли брехати і заперечувати, і робили це неодноразово, зокрема під час Голодомору. І знову політичні інтереси переважили турботу про людей, які стикнулися зі смертельною загрозою. Однак цього разу політичні хитрощі не змогли врятувати гнилу радянську систему.
Чорнобильська аварія спричинила непоправні економічні, соціальні та гуманітарні наслідки, а також завдала руйнівного впливу на демографію та здоров’я української нації.
Ось кілька вражаючих фактів:
- 30 працівників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців після аварії;
- За оцінками незалежних експертів, від радіації померло 500 000 людей;
- До кінця літа 1986 року з 81 населеного пункту України евакуйовано 90 784 особи;
- Понад 600 000 людей брали участь у ліквідації наслідків аварії – гасили пожежі та прибирали завали.
- 2 293 українських міст і сіл були забруднені радіонуклідами.
Чорнобиль — це не тільки страшна екологічна катастрофа.
Це ще й грандіозна гуманітарна трагедія. Там же не лише земля радіоактивна, там і пам’ять радіоактивна. Зона — це територія забуття
Сьогодні Росія знову використовує «мирну ядерну енергію» як інструмент примусу. Загарбники захопили Запорізьку АЕС і неодноразово були на межі катастрофи, тоді як споруда «Укриття» на Чорнобильській АЕС зазнала атак російських дронів. Це постійна загроза не лише Україні, а й усій Європі, адже наслідки ядерних ризиків не мають кордонів. Світ має повністю усвідомлювати цю небезпеку і реагувати рішучими діями.
