Зйомки фільму почалися у 1987 році й закінчилися у 1989 році. Оскільки архівні матеріали і кінохроніка були малодоступними, автори фільму звернулися через пресу до свідків Голодомору. Їхні історії стали основою стрічки. Прихильники Сталіна намагалися авторам перешкоджати у створенні фільму, і тривалий час він лишався забутим. Тільки у 2005 році фільм «33-й. Свідчення очевидців» перезняли з використанням кінохроніки з версії 1989 року та спогадів самого Миколи Локтіонова-Стезенка. На своєму ювілейному вечорі у Будинку кіно 16 лютого 2009 року автор назвав цей фільм свідченням його особистої трагедії: від Голодомору 1932–33 років померли його батьки. За фільм «33-й. Свідчення очевидців» Микола Локтіонов-Стезенко нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
33-й. Свідчення очевидців
