Влітку 2017 року співробітники Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» здійснили експедиційні виїзди до сіл Фастівського, Баришівського, Обухівського і Києво-Святошинського районів Київської області та м. Києва, де записали свідчення людей, які є жертвами Голодомору і одночасно — свідками злочину.
Серед них — 99-річна Олександра Зверховська з Мар`янівки, 93-річний вимушений переселенець з Луганщини Микола Онищенко, 96-річна завідувачка краєзнавчого музею у Березані Галина Рих і Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, що дитиною пережив Голодомор на Донеччині.
Спогади не знайомих між собою людей вражають своєю типовістю, і кожен з них є додатковим доказом злочину геноциду, вчиненого комуністичною радянською владою проти українців. Уривки розповідей кожного з десяти героїв у виставці сплітаються в єдину розповідь, щиру і емоційну. Разом з тим, через невимовний смуток від втрати найближчих людей, загубленого дитинства, скаліченої долі проступає стійкість духу цих літніх людей, мудрість, набута протягом складного життя, і … світла любов до людей.
Однак реальність є такою, що щороку їх, свідків Голодомору, стає все менше й менше. Саме тому ті, хто є, пам’ятає, розповідає, аналізує і береже, для нас — СТОРОЖІ ПРАВДИ.
